08.04. Вроджена і набута поведінка
Вроджена поведінка
Вроджена поведінка базується на основі безумовних (вроджених) рефлексів та інстинктів. Безумовні рефлекси (видові рефлекси) — це відносно сталі, стереотипні реакції організму на внутрішні та зовнішні подразники (стимули). Здійснюються вони за участі центральної нервової системи (ЦНС). Такі рефлекси спадкуються. Це харчові, охоронні, орієнтувальні, статеві та інші рефлекси. Вони забезпечують пристосувальну поведінку тварини до сталих, звичних для неї умов середовища.
Інстинкти (від лат. інстинктус — спонукання) — це сукупність складних спадково обумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов. Одна з найважливіших ознак інстинкту — його стабільність у кожного виду тварин. Але це зовсім не означає, що інстинктивні дії різних тварин абсолютно точно повторюють одна одну.
Французький ентомолог Ж.-А. Фабр (1823-1915) спостерігав за інстинктивною поведінкою комах, дещо змінюючи звичні умови середовища. Наприклад, жуки-могильники заривають трупи тварин, що лежать на землі, завжди однаково: викопують з-під них ґрунт. Але, якщо підкласти під труп сітку чи прив’язати труп над землею або покласти його на край цеглини чи каменя, то жуки дещо змінюють свою поведінку. Вони перекушують нитку або вигризають отвір у сітці і врешті-решт скидають труп униз, щоб потім підкопати під ним землю і зарити його. Цим кормом будуть живитися їхні личинки. Фабр дійшов висновку, що в змінених умовах виникають дещо нові поведінкові реакції.
Отже, вроджена поведінка сприяє виживанню виду з перших днів життя, не вимагає значних втрат часу та енергії, не потребує координації з боку головного мозку. Негативною якістю вродженої поведінки є те, що вона доцільна тільки в стабільних умовах.
Набута поведінка
Умови навколишнього середовища весь час змінюються (тобто є нестабільними), і вроджена поведінка не гарантує виживання виду. Упродовж індивідуального життя у тварин виникає така складова поведінки, як набута поведінка. Набута поведінка — це результат індивідуального досвіду тварини під час научіння.
Научіння — відносно сталі зміни в поведінці, що відбуваються в результаті практики — взаємодії організму із середовищем. Здатність зберігати та використовувати інформацію з попереднього досвіду без пам’яті є неможливою. Існує декілька форм научіння.
Звикання
Миттєве научіння
1. Найпростіша форма научіння — звикання. Звикання позбавляє тварину необхідності реагувати на подразники, які не мають для неї ніякого значення.
2. Миттєве научіння — научіння «з першого разу». Наприклад, формування прихильності каченят до першого побаченого після вилуплення рухомого об’єкта. У природному середовищі існування цим об’єктом буває мати, і каченята одразу після вилуплення йдуть слідом за нею. Якщо ж першим рухомим предметом виявиться експериментатор або навіть неживий предмет (наприклад, м’ячик), то каченята починають іти вслід саме за ним.
Важлива закономірність цієї форми научіння — вона формується лише у певні періоди життя, що називаються критичними періодами. На прикладі з каченятами критичний період — перші години після вилуплення з яйця. Ця закономірність поширюється й на інші форми научіння, подібні до цієї. Наприклад, канарейка може навчитися співати тільки в тому випадку, коли її у певний період життя підсадити до дорослої співучої особини.
Отже, критичні періоди — це періоди, коли особливо легко формуються і особливо міцно закріплюються певні форми поведінки (навчити легше, ніж перевчити).
3. Формування класичних умовних рефлексів. Ці рефлекси формуються на основі безумовних рефлексів при дотриманні певних умов. Наприклад, на основі безумовного рефлексу слиновиділення (корм потрапляє в рот, подразнює рецептори слизової оболонки ротової порожнини — виділяється слина) формується умовний рефлекс слиновиділення (виділення слини на вигляд, запах корму тощо). Якщо умовний рефлекс втратив свою доцільність, він гальмується. Завдяки умовним рефлексам організми гнучкіше, ніж за безумовних, пристосовуються до конкретних (нестабільних) умов середовища.
4. Метод спроб і помилок. Із багатьох спроб випадково закріплюються тільки вдалі. Та у природному середовищі будь-яка помилка може виявитися останньою. Тому такий метод научіння не є ефективним. Заєць не може помилитися у своїй поведінці при появі лисиці. Отже, в природних умовах спрацьовують інші форми научіння.
5. Соціальне научіння — це досвід, що формує життя кожної тварини серед інших.
Научіння шляхом спостереження
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
• Складові поведінки тварин: вроджена поведінка, набута поведінка.
• Вроджена поведінка базується на основі безумовних рефлексів та інстинктів. Така поведінка властива всім особинам певного виду, оскільки передається у спадок від батьків нащадкам.
• Індивідуальний досвід під час научіння — це набута поведінка. Набута поведінка у кожної особини певного виду своя, індивідуальна. Вона не передається у спадок, а виробляється упродовж життя цієї особини.
• Методи научіння: звикання, миттєве научіння, умовні рефлекси, метод спроб і помилок, соціальне научіння.
Пройти тест: https://naurok.com.ua/test/start/94524
07.04. "Спосіб орієнтування тварин. Хомінг. Міграція тварин."
Орієнтування тварин — це здатність тварин визначати своє положення у просторі та серед особин свого та інших видів; уміння вибрати певний напрямок руху.
Наприклад, хижа оса-філантус, схопивши здобич, піднімається високо над землею і, пролетівши певну відстань, вертикально опускається вниз точно до входу у свою нірку. Там її личинки чекають корм. І якщо навіть нірку ретельно замаскувати, оса все одно точно опуститься над тим місцем, де повинен бути вхід.
Способи орієнтування тварин
1. Одним із найпростіших способів орієнтування тварин є таксиси. Вони властиві одноклітинним організмам, трапляються у червів і комах. Таксиси — це рухові реакції у відповідь на однобічно діючий подразник (стимул). Подразниками можуть бути світло (фототаксис), температура (термотаксис), волога (гідротаксис), хімічні речовини (хемотаксис) тощо. Рух організму може бути як у напрямку подразника (позитивний таксис, наприклад, евглена зелена рухається до світла) так і від нього (негативний таксис, наприклад, евглена зелена «тікає» із краплини води, в якій розчинений хлорид натрію).
2. «Хореографічний» спосіб передачі інформації, відкритий у бджіл.
Хомінг і міграції
Хомінг (англ. хоум — дім, хомінг — повертатися додому), інстинкт дому — здатність тварин за певних умов повертатися зі значної відстані на своє місце проживання, до гнізда, лігва тощо. Це стійке запам’ятовування твариною місця свого народження. Найкраще цей інстинкт вивчений у тварин з міграційною поведінкою.
Цікавий дослід було проведено а лелеками. Птахів вивезли з України та випустили у Малій Азії, приблизно у місці, яке знаходиться на півдорозі їхнього осіннього перельоту. Та лелеки замість того, щоб летіти далі на південь, негайно відправилися у зворотному напрямку, додому і через 12 днів опинились у рідних гніздах. А через місяць вони знову полетіли на місце зимівлі, на південь. Це яскравий приклад хомінгу, інстинкту дому.
Лелека білий
Міграція (від лат. мігратіо — переселяюсь, переходжу) — це територіальне пересування, що супроводжується зміною місця проживання.
Міграції тварин — періодичне або неперіодичне пересування тварин за певну ділянку упродовж сезону, року або багатьох років. Міграції тварин виникають у зв’язку зі змінами умов їхнього існування або проходженням ними певного етапу циклу розвитку.
Поведінка тварин у природі.
Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.
Наука про поведінку тварин називається етологією. Термін «етологія» уведений в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.
Засновники етології (лауреати Нобелівської премії): нідерландський вчений Ніколас Тінберген (1903-1994); австрійські вчені Карл фон Фріш (1886-1982) та Конрад Лоренц (1903-1989).
Етологія займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п.
Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.
Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші – ні, та інше.
Тварини переміщаються у різні способи – вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати.
Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства.
У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення.
Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.
Методи вивчення поведінки тварин у природі
· Спостереження
· Мічення
· Метод порівняння
· Експеримент.
1. Спостереження в етології полягає в цілеспрямованому сприйнятті та описі поведінки тварини. Ви також спостерігаєте за домашніми улюбленцями (собаками, кішками, хом’ячками, папугами і т.д.), щоб краще зрозуміти їхні потреби. Учені під час спостереження використовують різноманітні оптичні та цифрові прилади: біноклі, телескопи, фото- та відео-камери.
Стрімкий розвиток технологій в останні десятиліття зробив можливим використання в етології нових методів, наприклад дистанційне спостереження. На тварину чіпляють мініатюрний радіопередавач і за допомогою спеціальних приймачів одержують від нього сигнали. Так, наприклад, можна знайти тварину, яку випустили в дику природу.
Для дослідження міграцій співочих птахів над відкритим океаном учені використовують радари. Окремих особин тварин мітять.
2. Метод мічення
Які види міток використовують під час спостереження за поведінкою тварин? Наведіть приклади (див. мал. ).
Більшість птахів і кажанів мітять кільцями (на ногу тварини надягають легке кільце з металу чи пластику).
Копитних і хижаків мітять вушними мітками у вигляді затискача, затискача, кільця або сережки.
Морських черепах мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на ласт.
Дельфінів мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на спинний плавець.
Молюсків мітять написами на мушлі.
Комах мітять мітками з найтоншої кольорової фольги.
Мешканців ґрунту мітять мітками з радіоактивними речовинами.
Мал. . Приклади міток тварин: 1 – мітка на крилі метелика монарха; 2 – гусак із шийною міткою і супутниковим передавачем; 3 – кільцювання пташеняти кулика; 4 – мічений лосось; 5 – шкіряста черепаха із супутниковим передавачем; 6 – рись із вушною міткою і радіонашийником.
Для оцінки сприйняття тваринами навколишнього світу надягають тваринам нашийники з відеокамерами (мал.).
Мал. Хижий птах із відеокамерою.
У чому полягає експериментальний метод в етології?
3. Експеримент в етології – це метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах.
Експеримент використовують для розуміння знакових стимулів, використовуючи моделі (штучні об'єкти, що мають характерні ознаки стимулів). Проводять у природних умовах; наближених до природних (у великих вольєрах); штучних (лабораторіях, проблемних ящиках – тварину поміщають у замкнену клітку, вийти з якої або отримати їжу можна тільки, виконавши певну дію – натиснути на важіль або педаль).
Експеримент відрізняється від спостереження активнішою взаємодією дослідника з твариною.
Як ви вважаєте, чому перед проведенням експерименту бажано провести спостереження за твариною?
Експеримент – це підтвердження деякого спостереження.
Перегляньте відео:
https://www.youtube.com/watch?v=2P3orzzVY98
31.03. Контрольна робота №2
1. Подвійне дихання властиве:
А птахам; Б плазунам; В земноводним; Г ссавцям.
2. Вкажіть, як називаються організми, які живляться готовими органічними речовинами:
А гермафродити; Б автотрофні; В гетеротрофні; Г найпростіші.
3. Вкажіть тварину, у якої чотирикамерне серце:
А страус; Б ящірка прудка ;В квакша звичайна; Г акула катран.
4. Зазначте систему органів тварин, яка складається зі скелета та скелетних м’язів:
А видільна Б транспортна; В опорно-рухова; Г ендокринна.
5. Зовнішній скелет є у представників:
А комах; Б черепах В кишковопорожнинних; Г кісткових риб.
ІІ.Завдання з вибором кількох правильних відповідей.
6. До травної системи входять такі органи:
А стравохід;
Б трахея;
В печінка;
Г нирки.
7. Скелет передніх кінцівок складається з кісток:
А ключиці;
Б плечової кістки;
Г кістки кисті.
8. В індивідуальному розвитку тварин розрізняють такі періоди:
А ембріональний;
Б прямий;
В непрямий;
Г постембріональний.
ІІІ.Завдання на встановлення відповідності.
9. Встановіть відповідність між системою органів та функціями, які вони виконують:
А травна система; 1. транспортує кисень до тканин, органів;
Б нервова система: 2. забезпечує газообмін;
В кровоносна система; 3. всмоктування поживних речовин;
Г дихальна система. 4. реакція організму на подразнення.
10. Встановіть відповідність між кістками та відділом скелета, до яких вони відносяться:
А плечова кістка; 1. хребет;
Б гомілкова кістка; 2. передня кінцівка;
В шийні хребці; 3. задня кінцівка;
Г ключиця. 4. пояс верхніх кінцівок.
11. Встановіть відповідність між назвою тварини та способом відтворення потомства:
А черепахи; 1. живонародження;
Б ящірка живородяча; 2. яйцеживонародження;
В кріт. 3. яйценародження.
IV.Завдання відкритого типу.
12. Опишіть основні відділи та функції травної системи тварин (на прикладі ссавців).
У багатьох безхребетних тварин тривалість життя не перевищує одного року. Наприклад, гідри зимують на стадії яйця, з яєць навесні виходять молоді особини. Ще коротша тривалість життя ракоподібних - щитнів - усього 30-40 діб, до моменту пересихання водойми. Але яйця цих тварин можуть переносити тривалі періоди посухи (до 10 років і більше). Серед безхребетних тварин є й справжні довгожителі. Наприклад, тривалість життя довгопалого річкового рака може становити до 25 років, американського омара - до 50.
Серед павуків значна тривалість життя притаманна птахоїдам. Є дані, що самки окремих видів цих великих павуків доживали до 30 років.
Рекордсменом за тривалістю життя є двостулковий молюск арктика ісландська : вік одного з виловлених екземплярів становив понад 500 років. Є довгожителі й серед гельмінтів. Так стьожак широкий живе до 13 років, бичачий ціп’як - до 20 років.
2. Тривалість життя хребетних тварин
Тривалість життя хребетних тварин часто співвідноситься з такими ознаками, як розмір тіла, терміни настання статевої зрілості, умови життя. Важливою причиною різниці у тривалості життя багатоклітинних організмів є інтенсивність обміну речовин. Більші за розмірами види живуть зазвичай довше, ніж дрібніші. Це пояснюють тим, що в дрібніших тварин інтенсивніший обмін речовин. У ссавців це потрібно для підтримання постійної температури тіла. Тому, наприклад, слон для підтримання постійної температури тіла загалом витрачає в перерахунку на 1 г маси менше енергії, ніж миша хатня. Отже, при більш інтенсивному обміні речовин, притаманному дрібним тваринам, швидше «згорає» енергія і виснажується організм.
Перегляньте відео
Біологія 7 клас. Періоди та тривалість життя тварин - YouTube
1. Визначте симетрію тіла кишковопорожнинних:
а) вегетативна; б) радіальна; в) двобічна; г) однобічна
2. Укажіть, які клітини належать до ектодерми у гідри:
а) жалкі; б) травні; в) залозисті; г) статеві
3. Укажіть, який організм належить до класу Павукоподібні:
а) краб; б) тарантул, в) бджола; г) мокриця
4. Визначте кількість пар ходильних кінцівок у рака річкового:
а) 2; б) 3; в) 4; г) 5
5. Травинки з вологих луків не можна брати до рота, оскільки на них можуть бути:
а) личинки печінкового сисуна; б) фіни свинячого ціп'яка; в) яйця аскариди
6. Укажіть тварину, яка має три відділи тіла:
а) омар; б) павук-хрестовик; в) травневий жук; г) креветка
ІІ. Поставте «+» або « - »
1. У гідри відсутній процес регенерації.
2. Членистоногі покриті хітином, який слугує зовнішнім скелетом і виконує захисну функцію.
3. Двостулкові молюски – фільтратори – беруть участь у біологічному очищенні водойм.
4. Паразитичні плоскі черви не мають органів прикріплення до органів хазяїна.
ІІІ. Вставте пропущені слова
1. Частини тіла, розташовані вздовж тіла один за одним, називаються _____________________.
2. Відділами тіла у двостулкових молюсків є ______________________.
3. Покриви тіла у кільчастих червів представлені __________________.
4. Очі у павукоподібних _______________________________________.
IV. Установіть відповідність між клітинами тіла кишковопорожнинних та їх функціями
1. Шкірно-мускульні А. Ураження здобичі, власний захист
2. Залозисті Б. Реакція на поразнення
3. Жалкі В. Забезпечення руху
4. Нервові Г. Виділення травних соків
5. Проміжні
V. Установіть відповідність між твариною та середовищем її існування
1. Колорадський жук А. Прісні водойми
2. Ставковик малий Б. Солоні водойми
3. Кальмар В. Наземно-повітряне
4. Воша головна Г. Грунтове
Д. Інші організми
VI. Установіть послідовність етапів життєвого циклу аскариди:
А. Личинка потрапляє у легені та бронхи, а з них до рота.
Б. Яйця потрапляють у організм людини.
В. Через стінку кишечника личинка потрапляє у кров.
Г. Оболонка яйця розчиняється й виходить личинка.
Д. Людина проковтує слину, і личинка через щлунок потрапляє в кишечник, де перетворюється на дорослу аскариду.
VII. Дайте відповідь на запитання
1.Які є пристосування у ракоподібних до середовища існування.
Додатково (для самоперевірки)
Виконайте вправи: https://learningapps.org/3025075
https://learningapps.org/1810387
Цикл розвитку печінкового сисуна
Терміном паразити називають організми, які живуть за рахунок інших організмів-хазяїв. Паразити, котрі живуть усередині тіла хазяїна, називаються внутрішніми паразитами, або ендопаразитами (аскариди в кишечнику людини). В організм такі паразити проникають з їжею чи з водою, через шкірні покриви, передаються при контакті з хворими організмами, за допомогою тварин-переносників. Найчастіше внутрішні паразити живляться соками, тканинами або перетравленою їжею хазяїна. Паразитів, які живуть на зовнішніх покривах хазяїна, називають зовнішніми паразитами, або ектопаразитами (п’явки, блохи та кліщі). Зараження такими паразитами відбувається контактним шляхом, і живляться вони тканинами покривів (коростяні свербуни, коропоїди) чи кров’ю (блохи, п’явки).
Цикл розвитку котячого сисуна
Упродовж свого життя паразитичні організми можуть мати одного або декількох хазяїв. Так, аскарида людська паразитує в кишечнику людини все своє життя, а сисуни упродовж свого життєвого циклу мають двох хазяїв - проміжного і остаточного. Проміжні хазяї - організми, у тілі яких паразит розвивається та часто розмножується безстатево або статево, але без запліднення (партеногенез). Основні (остаточні) хазяї - організми, у тілі яких паразит розмножується статевим способом. Крім порушення функцій, пов’язаних з ураженням тканин, паразити викликають отруєння організму хазяїв. Паразитів і спричинені ними хвороби вивчає паразитологія.
ПАРАЗИТИЗМ - це явище
взаємовідносин між різними видами, коли один із них використовує іншого
як джерело живлення та середовище існування, завдаючи при цьому шкоди
Які безхребетні тварини є паразитами?
Паразитизм трапляється серед таких груп безхребетних тварин, як кишковопорожнинні, плоскі черви, круглі черви, кільчасті черви, членистоногі, молюски та ін. Серед кишковопорожнинних є вид, який паразитує в ікрі осетрових риб. Це поліподій - єдиний внутрішньоклітинний паразит з групи багатоклітинних тварин. Багато паразитів є серед плоских і круглих червів. Вони спричиняють небезпечні для людей і тварин захворювання, що називають гельмінтозами. Паразитичні черви, або гельмінти, дуже поширені на Землі. Так, тільки в тілі людини можуть жити майже 300 видів гельмінтів. Найпоширенішими паразитичними червами є печінковий сисун, котячий сисун, ціп’як свинячий, ціп’як бичачий, широкий стьожак, ехінокок, аскариди, гострики, трихінела.
Іл. 87. Представники паразитів: 1 - поліподій; 2 - ціп'як бичачий; 3 - аскарида людська; 4 - п'явка риб'яча; 5 - коропоїд; 6 - кліщ собачий; 7 - воша головна; 8 - блоха людська
Серед кільчастих червів паразитами є п’явки. Більшість з них харчується кров’ю живителів, якими є риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці. Прикладом таких паразитів є риб’яча п’явка. Вона знаходить здобич за допомогою нюху й прикріпляється до неї присоскою, розташованою на задній частині тіла. Особлива речовина, що міститься в слині, перешкоджає зсіданню крові, тому рана продовжує кровоточити якийсь час, щоб п’явка могла вдосталь поживитися.
Серед членистоногих паразитами є коропоїди, кліщі, блохи, воші та ін. Коропоїди - це невеликі ракоподібні, що живуть на поверхні тіла риб та живляться їхніми соками. Кліщі належать до павукоподібних і є родичами павуків. Зазвичай ці паразити сидять на кінцях стебел трави і чекають на здобич, що проходитиме повз них. Якщо поряд з’являється теплокровна тварина, кліщ стрибає на неї й міцно прикріплюється передніми кінцівками, на яких є чіпкі кігтики. Воші - комахи з плоским тілом, у яких відсутні крила, погано розвинені очі й наявний колюче-сисний ротовий апарат. Ноги в цих істот чіпкі, пристосовані для утримання на волосяному покриві хазяїна. Зір у них слабкий, зате воші дуже добре орієнтуються по запаху. Всі представники групи - ектопаразити більшості ссавців і людини. Це людська воша, тюленяча воша, оленяча воша, заяча воша, свиняча воша та ін. Блохи - паразитичні комахи, у яких відсутні крила, є колючо-сисний ротовий апарат і сильні стрибальні ноги. Тіло цих дрібних комах здавлене з боків, голова маленька з однією парою простих очей і короткими вусиками. Паразитують на тілі звірів і людини й живляться, висмоктуючи кров. Представниками є блохи: людська, пацюкова, котяча, собача та ін.
2. Перегляньте відео
Дайте відповіді на запитання:
(одноклітинні, колоніальні,
багатоклітинні)
3. Назва вегетативного тіл,
особливості його будови
4. Речовина оболонки клітини
5. Запасна поживна речовина
6. Живлення
30.04: Тема: «Група грибів: симбіотичні – мікоризоутворюючі шапинкові гриби»
23.04. Тема: "Особливості живлення, життєдіяльності та будови грибів: грибна клітина, грибниця, плодове тіло"
21.04. Тема: "Узагальнення знань з теми "Різноманітність рослин"
Тестування Різноманітність рослин
16.04. Тема: "Значення рослин для людини"
Також зробіть міні-проєкт. Тему обираєте самостійно "Господарське значення рослин", "Фітотерапія".
Опрацюйте матеріал
Життя людини тісно пов’язане з навколишньою природою. Цей зв’язок існує з часу виникнення людини. Життя на Землі стало б неможливим, якби не було безперервного процесу фотосинтезу, що відбувається в зелених рослинах. Рослинність- основний стабілізатор вуглецево-кисневого балансу повітряного басейну. Щорічно атмосфери внаслідок фотосинтетичної діяльності зелені рослини засвоюють 160— 170 млрд т вуглекислого газу і виділяють близько 460 млрд т кисню. Будучи най- гільш важливим компонентом живої природи, рослини забезпечують нормальний біологічний кругообіг речовин у біосфері, збагачують повітря киснем і накопичують органічні речовини, необхідні для життя людини і тварин.
Рослинність планети - важливий компонент біогеоценозу, який справляє великий вплив на інші його компоненти. Він надзвичайно динамічний, постійно змінюється в часі і просторі. Рослини сприяють формуванню ґрунтового покриву, впливають на хімічний склад ґрунту і його родючість. Рослинні угруповання мають ґрунтозахисне, водоохоронне, повітроочисне, кліматорегулююче, санітарно-гігієнічне та культурно- естетичне значення.
Рослинний покрив відіграє величезну роль у ґрунтоутворенні. Рослинність є основним джерелом органічних речовин, які надходять у ґрунт і перетворюються за частю мікроорганізмів і тварин у гумус - важливий показник родючості ґрунту.
Рослинний покрив змінює добовий і річний хід температури, утримує вологу ґрунті, впливає на поверхневий і внутрішньоґрунтовий стоки, на випаровування еологи, опади і відповідно діє на водний баланс суші в цілому. Вона регулює інтенсивність сніготанення, сприяє всмоктуванню талих вод, поліпшує водний режим, і також режим мінерального живлення ґрунтів. Лісова рослинність знижує рівень зунтових вод і сприяє більш рівномірному розподілу стоку, знижує ерозію ґрунтів.
На природну рослинність припадає 60-80 % очисних можливостей біосфери. :ослини здатні поглинати і засвоювати різні гази та пил, чим очищають атмосферне ювітря. У містах концентрація вуглекислого та інших шкідливих газів у повітрі в -10 разів вища, ніж у лісі. Рослинні організми виділяють фітонциди - леткі речовини. здатні вбивати хвороботворні бактерії. Як показала аварія на Чорнобильській АЕС, велика також роль рослин в очищенні повітря від радіоактивних речовин. На¬приклад, трав'яниста рослинність вбирає в себе усі радіоактивні опади.
Зелені насадження значно знижують рівень вуличного шуму за рахунок погли¬нання листками звукової енергії. Благодійно впливає на здоров'я людини і зелений колір рослин - він менше втомлює очі, знижує зорове напруження, діє заспокійливо на нервову систему. Сприятливо діє на організм людини приємний запах квітів лісу, парків, садів, а також шелест листя. Важливу роль відіграє естетичний та психологіч¬ний вплив рослин на людину.
Проте найважливіша роль зелених рослин - у створенні продуктів харчування для людини, кормів для тварин. Багато видів рослин людина використовує як сирови¬ну для промисловості. У господарській діяльності людини важливу роль відіграють продукти рослинного походження (корисні копалини) - кам'яне та буре вугілля, го¬рючі сланці, торф, нафта, сапропель.
У процесі фотосинтезу в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вугле¬кислий газ. Таким чином, зелені рослини забезпечують життя на Землі, відіграючи на ній, за словами К.А. Тимірязєва, роль космічного фактора. Так, за сонячний день 1 га лісу виділяє до 200 кг кисню, поглинаючи при цьому 220-280 кг вуглекислого газу а за рік 0,3 га лісу дає в середньому річну потребу в кисні однієї людини (близько 400 кг), 1 га лісу за рік поглинає до 20 тонн вуглекислого газу.
Частина виділеного рослинами кисню перетворюється на озон, який екранує Землю від жорсткого ультрафіолетового опромінення. Рослинність здійснює вели¬кий вплив на клімат, водойми (регулює стік і випаровування), тваринний світ та інші елементи біосфери, з якими вона тісно взаємопов'язана.
Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основні типи- деревна і трав'яна рослинність. Деревна рослинність використовується в лісовом\ господарстві і лісовій промисловості. Природна трав'яниста рослинність (луки і па¬совища)- важлива кормова база тваринництва. Природні кормові угіддя займають приблизно 20 % площі суші, тобто більш як 3 млрд га, або вдвоє більше, ніж рілля. Високопродуктивні луки і пасовища можуть давати 20-30 ц/га сіна.
Рослини утворюють угруповання, які є середовищем існування тварин та інших організмів.
Як природний ресурс на першому місці стоїть лісова рослинність, що є осно¬вною і найбільш давньою за походженням природною рослинністю на Землі.
Ліс - глобальний акумулятор живої речовини, який впливає на рівень кисневого і вуглецевого балансу. Найбільші лісисті регіони світу "виробляють" близько 50 % кисню, який надходить в атмосферу.
Отже, значення рослинності в житті людини дуже велике. Рослинність формує середовище, необхідне для життя людини і розведених нею організмів, є невичерп¬ним (при розумному використанні й охороні) джерелом різноманітних харчових про¬дуктів, технічної і лікарської сировини, будівельних матеріалів. Рослини - основний корм для домашніх тварин, використовуються людиною в різноманітних технологіч¬них процесах. Рослини беруть участь в утворенні корисних копалин, ґрунтів, захи¬щають ґрунти від руйнування потоками води і вітром, від засипання піском.
14. 04. Тема : "Значення рослин для існування життя на планеті Земля"
Комментариев нет:
Отправить комментарий